Інтерв'ю з ITOps у Сprime Studios

interview with ITOps
Раніше ми згадували, що члени нашої команди зі зброєю в руках боронять Україну в лавах ЗСУ. Ми поспілкувались з ITOps у Cprime Studios та дізнались, як IT-досвід допомагає йому в ЗСУ, як технічний спеціаліст пристосовується до нової реальності, розпитали про головну мрію та що саме починаєш цінувати, коли опиняєшся на службі.
Розкажи трохи про своє життя до 24 лютого?

Привіт, я ITOps у Cprime Studios. Як і багато українців, мав плани. Наприклад, хотів купити у березні омріяне житло в столиці, де б продовжував будувати своє життя разом з дружиною та двома дітками. Окрім роботи, маю хобі — стрільба з луку. Навіть брав участь в офіційних змаганнях.

Як ти потрапив до лав ЗСУ?

До цього дня в мене не було воєнного досвіду. Перше, за що я мав подбати — безпека моєї родини. Я перевіз сім'ю до Чернівців, де вони могли б без перешкод перетнуть кордон у разі необхідності. Там я отримав повістку.

Моя головна думка з приводу цього: якщо хтось вважає, що я потрібен ЗСУ, то я повинен там бути. Це питання гідності. Приховування від військкомату у воєнний час — пригнічувало б мене як особистість. Інформація надходила страшна і я повинен був щось робити. Мені вже дуже кортіло скрутити голову нападникам (посміхається — авт.), а новини лише підсилили моє бажання помсти. Бути в лавах ЗСУ — забезпечувати безпеку своїй країні, а отже і родині.

Може здаватись, що я рвався до армії, але насправді, це був дуже складний крок. Тяжко описати, що відбувалось всередині. Згодом ти приймаєш той факт, що йдеш на війну вбивати, але тебе також можуть покалічити або вбити. Я можу померти, але хочу жити. Війна є війна, немає тут нічого романтичного.

Що було далі? Як проходило навчання?

Далі була подорож автобусом, набитим чоловіками та речами. У ньому ми й заночували, хоча ніхто не спав. Мої уявлення про навчання були трошки іншими. Ми звикли до автоматизації процесів, а тут зранку звичайне опитування: хто що вміє? Обирали людей у підрозділи, які мали бекграунд в IT-сфері, а отже, на їх думку, змогли б керувати безпілотниками, радіостанціями та іншим.

Нас поставили на облік і відправили в польові умови. Приємного небагато, але це загартовує. Ми спали на підлозі, а в вночі могло прийти керівництво та дати термінове завдання, яке треба було максимально швидко виконувати. Кожен новий день проходив по-різному. Армія навчила мене, що зміни можуть трапитись у будь-який час і треба оперативно адаптуватись.

Фундамент всього навчання у моєму випадку — теоретичні знання. Спочатку ти зовсім не розумієш, як їх використовувати на практиці, але згодом пристосовуєшся та стараєшся оптимізувати процеси.

Як щодо вільного часу? Спочатку я витрачав його тільки на навчання та додаткову літературу. Зараз же хочеться просто відпочити та банально полежати.

Як тобі допомагає досвід в ІТ-сфері?

По-перше, ми вміємо користуватись Word (жартує — авт.). Хочу наголосити, що я побачив багато позитивних зрушень у процесах автоматизації, хоча цього досі недостатньо. З'явились програми, які значно полегшують життя та допомагають обробляти дані, керувати дії та стрільбу. Звичайно, є те, що потрібно завчити — наприклад, велику кількість умовних позначок. Не зайвим буде знання воєнної техніки.

IT-фахівці одразу виділяються. Те, що стосується обробки даних, це наш потужний буст. Коли в мене виникла проблема із робочим додатком, я не вагаючись написав у службу підтримки та оперативно розв'язав задачу, яку б людина без IT-бекграунду розв'язувала декілька днів, а то й тижнів. Зауваження були прийняті, рекомендації впроваджені та по цей день полегшують роботу мені та побратимам.

Моя мета — спростити та пришвидшити процеси з якими ми щоденно стикаємось. Як це рішення виглядає на практиці? Тобі дають вивчити умовні позначки, а все що ти маєш, то це велику нудну методичку. Я почав систематизувати цей обсяг інформації для себе, іншим цей підхід теж сподобався.

Був час, коли я тренував людей працювати з Word. Не повірите, це дуже потрібний скіл в армії. Чим швидше буде створений звіт наказу, тим швидше його можна опрацювати та виконати. Так, армія все ж таки працює з документами.

Як щодо складнощів, які виникають у нашому підрозділі в IT-фахівців? Ми звикли до високого перформансу, але тут багато речей не залежать від нас. Ми очікуємо, що будемо працювати у власному сталому темпі, але це більше не так.

Наприклад, ми з колегою покращили багато процесів та тепер витрачаємо менше часу через автоматизацію. Уявіть, нас пригнічує поточний темп і здається, що навантаження недостатнє. Ми хочемо працювати більше й більше, бо починає здаватись, що ми мало робимо для нашої перемоги.

Я, зі свого боку, намагаюсь завжди знайти всьому обґрунтування. Навіть з планшетом у руках, де встановлюєш важливі додатки, ти більш продуктивний, адже ти на своєму фронті. Якщо цей додаток опиниться у правильної людини — це вже маленька перемога. Треба розуміти, що не кожен військовий вміє досконально володіти технікою, не кожен розуміє, яка потужна сила в його руках.

Що особисто тобі допомагає триматись?

Все просто — здоровий глузд.

Як всі, хто зараз без зброї в руках, ще можуть допомогти?

Допомога потрібна. Потреб багато, особливо — автомобілі, бо це витратний матеріал.  Багато часу та ресурсу витрачається на переобладнання техніки, яка надається. Уявіть, вам надходить машина, яка багато років була на балансі та не обслуговувалась, а через два-три дні ви повинні їхати на завдання.

Коли бачиш цю машину, спочатку це деморалізує, але ти не можеш підвести підрозділ і починаєш вкладати власні кошти та час, щоб забезпечити собі та хлопцям безпечну дорогу. Буде дуже прикро, якщо через такий транспортний засіб чиєсь життя опиниться під загрозою.

Є й багато позитивних моментів. Наприклад, після двох місяців польової кухні я дуже зрадів консервам від волонтерів. Передають немало: засоби гігієни, смаколики, вітаміни, роутери, техніку. Також велика дяка підприємствам, які безкоштовно лагодять наші машини. Колегам зі Сprime Studios та Smartling велике вітання та вдячність за підтримку.

Яка зараз твоя головна мрія?

Мрія одна на всіх, але треба бути готовим, що війна не закінчиться швидко. Дуже хочу опинитись разом з дітками та дружиною.

Наостанок хочу сказати кожному, хто читає: цінуйте можливість вирішувати свою долю. В армії багато вирішується за тебе. Скажуть, потрібно їхати на передову — ти поїдеш, скажуть о шостій ранку бігти на завдання після нічного чергування — ти біжиш. Якщо щось не подобається, то спочатку ти виконуєш завдання, а потім можеш опротестувати. Ну якщо в тебе це вийде (посміхається — авт.).

Хочу планувати свій час так, як зручно мені, бо втратив цю можливість, але все це обов'язково буде після перемоги. Нашої спільної перемоги.